Коли шукають , зазвичай потрібно розкласти твір по поличках: тема, ідея, проблематика, художні засоби. Комедія Карпенка-Карого — це соціальна сатира на прагнення “влізти в панство” будь-якою ціною. Головна тема — залежність людини від думки громади та від зовнішніх знаків успіху. Ідея твору проста й жорстка: гідність не купується паперами, а соціальна маска не робить людину кращою.
Образ Мартина Борулі побудований на контрасті: він працьовитий, господарський, не бідний — але внутрішньо невпевнений. Його “болить” приниження, він пам’ятає образи й хоче реваншу через титул. Тому комедія не лише смішить, а й пояснює психологію: героєм керує комплекс меншовартості, який він лікує не самоповагою, а бюрократичним статусом.
Конфлікт — між природним життям і штучною “панською” моделлю. Родина, діти, повсякденні рішення — усе підпорядковується ідеї дворянства. У цьому й трагикомізм: герой втрачає відчуття міри. Автор використовує комічні ситуації, мовні деталі, побутові сцени, щоб показати, як смішно виглядає людина, яка грає роль і забуває про реальність.
Актуальність сьогодні читається легко: бажання “стати кимось” через атрибути — бренди, зв’язки, титули, демонстративний стиль життя — теж часто підміняє справжню самореалізацію. «Мартин Боруля» — про небезпеку соціальної гонитви, коли людина перестає чути близьких і зраджує себе. І саме тому твір працює як дзеркало: смієшся, але в якийсь момент розумієш, що це про дуже людські слабкості.
